Нарід скаже – як зав’яже: старовинні українські приказки

Народна мудрість, пронесена крізь віки

Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби шия, а ярмо буде.
Або пан, або пропав.
Або дома не бути, або волі здобути.
Апетит з їдою прибуває.
Батогом обуха не переб’єш.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Без вірного друга — велика туга.
Без нашого Гриця вода не освятиться.
Без труда нема плода.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Битому собаці кия не показуй.
Баба з воза — кобилі легше.
Багатий, як циган на блохи.
Багато дива, мало млива.
Багатому й чорт яйця носить.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Борода не робить мудрим чоловіка.
Боятися вовка — в ліс не ходити.
Брат мій, а хліб їж свій.
Брехливу собаку далеко чути.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.
Близько лікоть, та не вкусиш.
Буває, що й корова літає.
Було б пшоно, а каша буде.
Було, та за водою пішло.
Від своєї тіні не втечеш, Вісті не лежать на місці.
Вкрадеш голку, а потім корову.
В ліс дрова не возять.
В нього руки на всі штуки.
Вовка ноги годують.
Вода і камінь довба.Велике дерево поволі росте.
В закритий рот муха не влізе
Видно пана по халявах
Виміняв шило на швайку.
Високо літає, та низько сідає.
Вище себе не підскочиш.
Виріс, а ума не виніс.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Ворона вороні ока не видовбає.
В сім’ї не без виродка.
Всякому овочу свій час.
В тихому болоті чорти водяться.
В умілого й долото рибу ловить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
В чужих руках завше більший шматок.
Гарні гості, та не в пору.
Гірко заробиш — солодко з’їси.
Говори стовпу, а він стоїть.
Година вранці варта двох увечері.
Голка в стіжок упала — пиши пропала.
Голодній кумі хліб на умі.
Горбатого могила виправить.
Гостра була сокира, та на сук наскочила.
Гостре словечко коле сердечко,
Готовеньке і кішка з’їсть.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гуртом і батька добре бити.
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.
Далеко куцому до зайця.
Даремно і чиряк не вискоче.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Два коти в одному мішку не помиряться,
Двоє третього не чекають,
Де багато господинь, там хата неметена.
Де відвага, там і щастя.
Де коротко, там і рветься.
Де посієш, там і вродиться.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дешева риба — погана юшка.
Дивись на зріст, та питайся розуму.
Диму без вогню не буває,
Діло майстра величає.
Дома й стіни помагають.
Дурням закон не писаний.
Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.
Є в глечику молоко, та голова не влізе.
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.

За один раз не зітнеш дерева враз
Заклопотався, як квочка коло курчат
Зароблена копійка краща за крадений карбованець
Кожна пташка своїм дзьобиком живе
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Лежачого хліба ніде нема
Маленька праця краща за велике безділля
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить
На охочого робочого діло найдеться
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш
Не дивись на чоловіка, а на його діло
Не кайся рано встати, а кайся довго спати
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце
Не одежа красить людину, а добрі діла
Не святі горшки ліплять, а прості люди
Не сокира теше, а чоловік
Недаром говориться, що діло майстра боїться
Печені голуби не летять до губи
Під лежачий камінь вода не тече
Поки не упріти, поти не уміти
По роботі пізнати майстра
Праця чоловіка годує, а лінь марнує
Працює, як чорний віл
Працюй, як коняка, а їж, як собака
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють
Рання пташка росу оббиває
Роби до поту, а їж в охоту
Робить, як чорний віл
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде
Старається, як мурашка
Того руки не болять, що уміють
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться
Труд чоловіка кормить
Трудова копійка годує довіку
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі
Хто багато робив, той і багато знає
Хто в роботі, той і в турботі
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться
Хто робить кревно, той ходить певно
Хто що вміє, то і сіє
Хто що знає, тим і хліб заробляє
Чесне діло роби сміло
Щира праця мозолева
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти
Як без діла сидіти, то можна одубіти
Як дбаєш, так і маєш
Як ручки зароблять, так ніжки сходять
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Шабля ранить тіло, а слова душу.
Як овечка: не мовить ні словечка.

 

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *