Таємниці вишиванок: що означають орнаменти на старовинному вбранні?

Сьогодні наявність у гардеробі вишиванки є ледве не головною ознакою приналежності людини до української культури.

Але що ми знаємо про цей одяг, який з гордістю вдягаємо на урочисті події? Наприклад, чи знаємо ми, що яскраво кольорові мотиви на вишиванках з’явилися завдяки українській діаспорі, бо емігранти надсилали на Батьківщину нитки муліне? Або що квітковий орнамент на чоловічій сорочці не дуже пасує представникам сильної статі?

Про ці та інші цікаві нюанси розповідає заступник генерального директору з науково-фондових робіт музею Івана Гончара, дослідник та майстер народної вишивки Юрій Мельничук, коментуючи експонати вистави «Благословенна Україна».

На виставці були представлені екземпляри українського національного одягу з приватних колекцій.

Кожен зразок одягу – унікальний та підкреслює особливості регіону, де його виготовили.

Наприклад, три костюми з приватної збірки Олени Дідик – з Прилуцького району Чернігівської області. Один з них належав прабабці колекціонерки. Костюми виготовлялися в різні часи. Той що найдавніший складається з полотняної сорочки, плетеного вовняними нитками поясу, пишної плахти.

Пізніший варіант – сорочка вже вишита на полотні з фабричних тканин, спідниця, корсет та фартух. Цікаво, що на ньому, крім кольорової є і золота вишивка.

За словами Юрія Мельничука, золоті та срібні нитки в народному костюмі з’являлися тому, що шили їх жінки, які виконували церковне шитво. Майстрині вживали мотиви цього шитва і в так би мовити і в мирському одязі.

Неможливо пройти повз костюмів з колекції Юрія Перевертнюка, які начебто утворюють такий собі хоровод дружби.

У цій колекції представлений національний одяг з Полісся, Слобожанщини, Поділля та Лемківщини. Цікаво, що лемківський костюм був виконаний депортованими із заходу України на схід. Тобто, це костюм луганських лемків.

А ось поліське вбрання відрізняється від інших червоною вишивкою.

– Це давня традиція. Оскільки це болотиста, переважно, місцевість, то червоному кольору, як кольору енергоформуючому, який наповнює енергетикою простір, ауру людини, її енергополе, надають перевагу. Він же охороняє, захищає людину від деструктивних енергій, – розповідає Юрій Мельничук.

Вишивку на одязі з Придністров’я (Піщанський та Ямпільський райони) роблять нитками, фарбованими у гречаній полові. Тому тут бачимо стійкий коричневий колір з вкрапленням інших кольорів. Окрім ниток, тут є вишивка бісером. Костюми дуже вишукані.

Юрій Мельничук звертає увагу слухачів на хмельницькі костюми. Справа в тому, що цей регіон трошки випадає з поля зору експедиторів, які вивчають українські традиції, зокрема костюми. Зразки хмельницького вбрання в чомусь схожі і на вінницькі, і на тернопільські, все залежить в якій частині регіону ці костюми шилися.

В колекції Віри Матковської також багато самобутнього та дуже цікавого вбрання. Є також дуже давні вироби. На рукавах – чорний геометричний орнамент.

На інших вже з’являється я квітковий орнамент, виконаний вовняними нитками. Це – 20-30-ті роки минулого сторіччя. Але в 30-х роках дещо змінюється. У «моду» входять сорочки, вишиті різнокольоровим хрестиковим шиттям. Вишивали їх нитками муліне. Вперше такі візерунки з’являлися на сорочках, виконаних на тих територіях України, які перебували під Австро-Угорщиною. Бо там такі нитки були доступні.

«Заморські» нитки для вишивання сорочок пересилали також представники діаспори з Америки, Канади, Австралії та Західної Європи. Шитво, вишите такими нитками, не зблякло, не зважаючи на час. Воно просто горить яскравими кольорами. Полотно може витертись, порватися, а ось вишивка – ні.

Експерт звертає увагу ще на один цікавий стиль сорочок. Так званий, «ляпаний». Бо орнамент з квітів тут вишитий крупний.

– Народ скаже, як зав’яже. Порівняно з такою вишуканою вишивкою, яка була низзю, кучерявими швами, то ця виглядає досить лапатою, – каже Мельничук.

У сорочках з Карпато-Балканського регіону спостерігаємо іншу традицію – вишивку вовною.

На тих територіях країни, яка була під Польщею, у вишиванках спостерігаються сплетіння жовтих та синіх смуг. За словами пана Юрія, так українки відповідали полякам на пригнічення нашої культури та традицій.

І ще такий цікавий момент – чоловічі сорочки, на яких зображувались не геометричні орнаменти, а квіти.

– Як розповідала одна із жінок, що відколи почали вишивати квіти на чоловічих сорочках то чоловіки перевелися, тому що квіти – це є взагалі символом дівочої цноти, – говорить експерт.

Пан Мельничук наголошує, що з стародавніх часів з квітами були пов’язані обряди саме для дівчат. Вони їх збирали, плели вінки, в’язали в пучечки. Традиція – язичницька, так молоді жінки віддавали шану богині праматері всього сущого.

Саме квіти зображувались на весільних сорочках, а замужні жінки носили одяг з символікою плодів: винограду, калини, ягід. І чим старшою ставала жінка, тим менше було квіткових мотивів в її одязі.

А ось чоловіки вважалися уособленням духовного початку, носієм зоряного насіння. Тому на їх одязі зображували восьмикутні зірки, хрести, солярні знаки, решітки, ромби, в с середині яких були вишиті сакральні геометричні фігури.

Як бачимо, світ вишитого одягу – дуже самобутній. Його треба вивчати та досліджувати, і тоді ці прадавні орнаменти зможуть розповісти вам багато всього цікавого!

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *