У Львові реставрували лемківську дерев’яну хату

У Музеї народної архітектури і побуту ім. Климентія Шептицького театралізованим дійством – з ґаздою, ґаздинею, музиками та гостями – відкрили оновлений об’єкт.

У Шевченківському гаю завершили реставрацію майже столітньої хати з села Зарічово, що на Закарпатті.

Розпочали, як годиться, з молитви за предків. Так, за традицією, поминанням пращурів лемки починали нове життя в новій оселі. Через вікно запустили до хати півня. Адже, як свідчать повір’я, першою мусить зайти до помешкання якась худобина, щоби взяла на себе все зле, яке може водитися в хаті.

«Цей птах – символ вогню. Він мав зайти в хату і очистити її собою. Тому що майстер, який зводив хату, це була людина не проста. Його часто вважали таким собі сільським магом. І якщо його господарі, для яких він будував хату, образили при будівництві чи недоплатили, чи не так подивилися, чи недогодували, він міг ту хату зле закласти чи зарубати її», – розповів господар на дійстві, заступник директора музею Сергій Ципишев.

У підвалинах хати, в перших вінцях зрубу, майстер міг закласти господарям якусь річ на погану долю чи хворобу. Аби очистити від цього – хату ще й обкурювали, освячували.

«На добро закладали якусь копійку, щоби люди не бідували. Закладали вовну, щоб худобина велася, бо худоба – одне з найбільших багатств для селянина. Закладали зерна пшениці, жита чи вівса, щоби в хаті був хліб», – додав Сергій Ципишев.

«Весь обряд тих входин – своєрідна жертва чи подяка померлим. І навіть, коли заходили до хати, то говорили, що першими мали би зайти найстарші люди. Чомусь вірилось, що до кінця року той, хто заходить, мав би вмерти. А для старших вмерти – то, мовляв, нічого страшного, логічно», – пояснила наукова співробітниця музею Леся Гарасим.

На такі входини запрошували всіх сусідів, бо чим більше люду прийде, тим щасливіша буде сім’я.

«Кликали всіх сусідів, всіх, хто мав бажання зайти. Казали, що добра прикмета, коли на входини приходив жебрак або малі діти. Їм завжди давали цукерки», – пояснила господиня дійства, керівник відділу етнографії музею Марта Цимбровська.

Хату привезли до музею у 1970-их. П’ять останніх років вона була аварійною. І от до року часу її відновили: укріпили фундамент, стіни, дах та піч. Із бюджету розвитку міста виділили понад 460 тис. грн.

Музейники запрошують на наступні забави. Це будуть Андріївські вечорниці, хатинка Миколая, Різдво в гаю. А вже навесні обіцяють символічно вигнати отару овець на полонину, повідомляє Zaxid.Net.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *