5 нових книг, які варто прочитати в жовтні

Народний роман і міська фантасмагорія, історія речей і соціальна казка – здається, це саме те, що добре пасуватиме до осіннього настрою.

Жанрові відмінності у книжках цього огляду – наче екзотичні смаки у справжній колекція історій, кожна з яких обов’язково пасуватиме до відповідного читацького настрою.

 

Володимир Лис. Стара холера. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018

Черговий народний епос від визнаного майстра – це символічний двобій людини зі смертю, хоч би в які жанрові шати вбиралася оповідь, а також її герої. Наразі їх четверо, наче мушкетерів, і наробили вони за життя чимало такого, про що варто скласти цілий роман. «Хоч і рідше та все ж час од часу збиралися й теперка, постарілі, полисілі й облізлі, бо досі, як мовив колись Роман, сидів у кожного в дупі магніт, що притягав їх один до одного і всіх їх докупи. Ще сказав якось Омелян: – Мо’, доки разом ото валандаємось, то стара карга й побоїться зі своєю косою підходити». Утім, вже на початку оповіді за всіма законами жанру сталася сумна, бо начебто вже й запізніла пригода, хоч і «кепкували часом з тої часниці, і тої росомахи, що має прийти і затулити білий світ своєю чорною тінню, і от вона, вочевидь, прийшла». Оскільки Адамові, як кликали одного з героїв роману, конче потрібна Єва, хоч би й кликали її в селі Красна Ружа. Насправді ж ця екзотична поліська елегія – наче символічна історія цілої країни, своєрідна книга народної пам’яті, яку не викорінити жодним репресіям чи голодоморам.

 

Олег Драч. Пасажир. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018

У цьому романі чимало містики, яка на початку може нагадати навіть культову містерію Булгакова. Пригадуєте, Воланд у романі «Майстер і Маргарита» на питання Берліоза про те, де він буде мешкати, відповів, що в його квартирі? Те саме у справжній фантасмагорії від відомого актора львівського Молодіжного театру, який порадував нас своїм незвичним романом. «Я всього лиш є гостем тут. – повідомляє головному героєві його сусід в купе. – Гостем у кого? – кривлячись, запитав Северин так, ніби почув це від якогось божевільного. – У вас, Северине». Далі оповідь летить у шаленому темпі, героєві-бідоласі доведеться пережити чимало карколомних пригод, які тут-таки, у потязі, що мчить до Львова, які виявляються чи то містифікацією, чи демонстрацією сили таємничого сусіди, а чи слабкості головного героя. Хто ж цей загадковий пасажир? Шпигун? Інопланетянин? Чи справжній Воїн Світла, якого можна про багато чого розпитати? «- Скажи, якщо ми могли так високотехнічно підніматися й падати впродовж тривалого проміжку часу, то чи не значить це, що ми так ніколи й не виростемо у вищу форму цивілізації?» – цікавиться наш герой і тут-таки отримує відповідь: «- Обов’язково виростете, – промовив СА-Сєд дивлячись у стелю. – Усе колись та виростає. Але є одне «АЛЕ», можна бути в авангарді еволюції, а можна спати в хвості».

 

Віктор Єрофєєв. Рожева Миша. – Х.: Фоліо, 2018

Цей роман відомого письменника, літературознавця, телеведучого – соціально-політична казка для дорослих, по суті, гостра сатира на російську дійсність. За ігровим сюжетом, який нагадує «Алісу в Задзеркаллі», батьків юної героїні під час прогулянки на яхті затягло на Цар-Дно – російське пекло, куди вона вирушає на порятунок рідних. Протягом дійства підводна імперія занепадає, негатив у стилі Салтикова-Щедріна висміюється, а допомагає 11-річній героїні Рожева Мища – звичайна іграшка, що володіє надзвичайними здібностями. А помагати – точніше, рятувати – є від чого: дівчина сама потрапляє в лабети Смерті, роль якої на морському дні виконує Краб-Велетень, таким собі Кощій Безсмертний підводного царства. К«коли Краб-Велетень з червоно-помаранчевим панциром стиснув мене потужною клешнею, я так злякалася, я так злякалася, що навіть опісялась! Але я навіть не помітила, що опісялась. Тому що я страшенно злякалася. А коли раптом відчула, що я опісялася, мені не було соромно. Тому що на моєму місці ви б усі опісялись…»

 

Генефа Швиданенко, Ольга Пестрецова-Блоцька. Бізнес-економіка: 9Z. – К.: Віпол, 2018

Загадкове «9Z» у назві цієї книжки насправді розшифровується дуже легко – так само, до речі, як і подача самого матеріалу. Отже, це дев’ять завдань, які вирішуються авторами на яскравих прикладах і роз’ясненні типових ситуацій. А саме – «Zалюбки Zбагачуватися Zнаннями, Zвитяжно Zабезпечувати Zміни, Zаохочувати Zаможне Zростання». В основі книжки – корисні матеріали, висновки та рекомендації, засновані на багаторічному досвіді одного з провідних українських фахівців з економіки професора Генефи Швиданенко та бізнес-консультанта підприємств Ольги Пестрецової-Блоцької. «Економіка може та має бути доступною для всіх, – переконують нас ця книжка, – адже вона стосується та впливає на кожного з нас». І якщо хтось звик отримувати інформацію від справжніх професіоналів, то це корисне виданні саме для нього. Допомогти у досягненні мети – як справедливо вважають авторки – доможе економіка та фінансовий менеджмент вкупі з фінансовим аналізом та – що найголовніше – механізмом управління витратами, які викладені авторками напрочуд легко, цікаво, весело. Словом, на цілком сучасному рівні, з урахуванням досвіду світової культури стосунків, менеджменту, виробничої етики.

 

Вольфґанґ Шивельбуш. Речі і люди. – К: Ніка-Центр; Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018

Даремно ми вважали, що історія наших стосунків зі світом споживання, речей і взагалі міщанським побутом високого градусу завершилася легкокрилою казкою Жана Бодріяра. Своєрідною реплікою на його «Суспільство споживання» сприймається ця книжка найоригінальнішого історика нашого часу, в який мова про найновіший феномен «надспоживання». Насправді це не новий термін, і перевиробництвом нас уже лякали, але цього разу відомий німецький історик культури, вперше звертається до царини економічних теорій і уявлень. У центрі його нової розвідки – поняття споживання, яке дослідник виводить за межі вузького економічного контексту і виявляє його філософські і навіть міфологічні якості. Усе це нагадує обміну речовин між людьми і речами. Тож не дивно, що в контексті розмови філософія виявляється пов’язана з економічною теорію та історією медицини, біологією, алхімією, хімією і навіть анатомією. «У випадку споживання їжі все зрозуміло, – розпочинає свою розповідь автор. – Їжа з’їдається, перетравлюється, засвоюється, тобто знищується у її початковій формі і перетворюється на речовини в тілі споживача. А от як уявити собі споживання речей неїстівних? Стіл, стілець, спідниця, черевики – вони не з’їдаються, наче бутерброд, а натомість використовуються і споживаються». Дізнатися можна, лише прочитавши цю на диво цікаву і актуальну книжку німецького історика-чарівника.

Ігор Бондар-Терещенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.