“Корсо” Поліни Кулакової – новий український трилер

Екранізація цього роману стала б цікавим фільмом.

Видавництво Літературна агенція “Discursus” презентувало детективний трилер “Корсо” молодої письменниці Поліни Кулакової.

IMG_8625

«Корсо» є другою книжкою Поліни Кулакової. В основі сюжету – історія викрадень жінок, які зникли у маленькому місті. Несподівано у епіцентр подій потрапляє Єва – головна героїня роману. Її колега стає жертвою  злочинця і Єва, свідок у справі, починаєте допомагати поліції.

Виявилось, що собака, яку недавно прихистила дівчина, була улюбленцем однієї із зниклих дівчат. Цей могутній, але «мовчазний свідок» також стає одним із помічників у розкритті справи.

Цей текст читається швидко та легко. Він не обтяжений описами, події розвиваються динамічно, несподівано переплітаючи життя героїв.

Поряд із Євою у тексті є ще один головний герой — «Садівник», злочинець, якого розшукують. Більшу частину роману читач не знає його імені. Авторка відкриває його особу  наприкінці твору, тримаючи читача у інтризі. Садівник — це не професія героя.

«Садом» цей чоловік називає місце, де він ховає тіла вбитих жінок. Цей задум авторки дуже вдало створює у книзі атмосферу страху, напруги, що не відпускає читача і є однією із особливостей жанру горор.

Роман має елементи детективу, що робить його сюжет ще більш динамічним.

Жорстока поведінка героя має свої пояснення. Однією із причин такого життя є його дитячі травми, а саме самогубство матері:

«Садівнику тоді було шість. Він ще не ходив до школи, бо мамі було ніколи збирати документи для оформлення, та й до нормальної школи йому так і не пощастило потрапити. Тоді увесь свій час він проводив на вулиці, забавляючись із дітлахами (…) Якось він прибіг додому весь розхристаний, захеканий від пустощів, із подертим коліном і побачив, що його мама звисає над проходом у вітальню. Він добре пам’ятає, як вона нагадувала йому шнурок від дзвона в церковній дзвіниці — груба, важка і така невагома водночас. Хотілося підійти й спробувати, чи не здійметься передзвін, якщо її легенько смикнути?» (с. 31-32).

Поштовхом для таких жорстоких вчинків стає не лише нещасливе дитинство героя, але і його невдалі спроби реалізувати себе у житті:

«Завше найстрашнішим відчуттям є зовсім не страх перед смертю, а страх розчавлених ілюзій», — роздумує герой.

Глибини роману додають уявні діалоги, які веде «Садівник» із Богом. Це дозволяє читачеві краще зрозуміти поведінку героя, який у такий спосіб мовби зухвало змагається із Богом у величі:

«(…) він підвів голову догори й приголомшливо зрозумів, що Господь його бачить… Дивиться згори холодними чужими галактиками, і Йому байдуже… Тоді він усвідомив, що не боїться Бога» (с. 41).

Проте чи може бути для людини мірилом її величі жорстокість? Що є сильнішим — смерть чи любов? Якими мають бути справжні стосунки між Творцем та людиною? Чи здатні ми протистояти темряві, яка часто змушує людину вдаватися до жорстокості, та чи не є така жорстокість всього лише способом приховати власні проблеми та страхи…. Ці та інші питання можна окреслити як центральні проблеми роману. Сама ж авторка Поліна Кулакова зазначає, що метою написання книги було показати людям дві сторони життя — його «світло та темряву», яка насправді є у кожному:

«На прикладі подій, які описані в романі, я хотіла розкрити тему межі між добром та злом. У кожній людині природою закладено світле й темне начало, а от якого боку триматися — це не завжди свідомий вибір, адже в житті трапляються різні обставини, котрі штовхають нас на ті чи інші вчинки».

Попри чимало «темних» сторінок та подій у романі перемагає любов, дружба та добро. Не хочеться відкривати «карти», адже розв’язка твору є чи не найвдалішим сюжетним рішенням авторки!

Джерело:vsiknygy

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *