Зірки, коханки і туземці: 5 кращих нових авантюрних романів

Книжки авантюрного жанру, гостросюжетні, цікаві та ще й так, що, крім насолоди від читання, надають ще сякі-такі відомості, наприклад, з історії – сьогодні вже не новина. Автори намагаються створити не одноденне чтиво, а таке, щоб запам’яталося надовго, і в цьому запорука якісного продукту.

Марина Гримич. Падре Балтазар на прізвисько Тойво. – К.: Нора-Друк, 2017

18742038_1197893130322842_786579252_n

…У далекому дитинстві головного героя цієї карколомної авантюри з-під пера відомої авторки його рідна баба Юстина недаремно «розповідала, що половина галицьких емігрантів виїхала до Канади, а друга половина – до Бразилії», бо всі тутешні персонажі – його земляки по Старому краю, як у Канаді і зрідка в Бразилії називали батьківщину, з якої приїхали вони чи їхні предки. Опинившись серед земляків з галицькою говіркою, колишній золотошукач з Аляски стає старозавітним панотцем в бразильських джунглях, де постала колонія іммігрантів з назвою Нова Австрія. Утім, хай навіть так, адже була у Фолкнера міфічна Йокнапатофа, а в Маркеса – не менш містичне Макондо. Подальші пригоди самозванця на пару із таким самим авантюристом, засновником колонії Габріелем (з села Дуліби, що у Східній Галичині) розвивається, наче справжній вестерн, якби його написав Іван Котляревський – з гумором, пародією, а також величезною симпатією до свої героїв, змушених за волею долі удавати з себе богів, пророків і вождів. «Отця Балтазара з великими почестями вели до Нової Австрії, – уточнює авторка. – «З великими почестями» – це значить, що він плентався, покульгуючи і тримаючись за пошкоджений бік, а його супроводжувала процесія фармарів з кривими шаблюками і дерев’яними граблями за спинами, а попереду бігли, галасуючи «Отець, отець приїхали зі Старого краю!», босі діти». Туземці у даному випадку – нащадки українських першопрохідців, а пригоди в романі – не що інше, як альтернативна історія заселення і розбудови ними дуже Дикого Заходу бразильського наразі зразка.

 

 

Дон Делілло. Зеро К. – Х.: Фабула, 2017

18763024_1197893133656175_221077697_n

 

У своєму новому романі відомий американський письменник загадав неабияку загадку читачеві, змусивши в черговий раз замислитися над вічними питаннями життя і смерті. І виходячи з того, що смерті як такої в його концепції майбутнього не існує, то відповідь у фіналі буде ще більш несподіваною. За сюжетом, генна та біологічна інженерія у світі досягла таких висот, що хворих на рак чи СНІД за великі гроші можуть заморожувати в спеціальних капсулах, щоби позбавити страждань, відродивши до життя вже тоді, коли медицина навчитися лікувати їх недуги. Утім, не був би цей роман міжнародним бестселером, якби, крім фантастичної концепту фабули, не мав би ще «моральний» інгредієнт проблеми безсмертя. Здоровий чоловік героїні хоче вирушити з разом нею у «заморожене» небуття, впавши в анабіоз, оскільки його батько кинув дружину, і тепер у такий спосіб відбувається «залагодження» проблеми. Його син, в якого народилася дитина, категорично проти, і в цьому проглядає його «український» характер (був усиновлений в сиротинці). «Кожен хоче володіти кінцем світу», – лунає рефреном гасло кріогенного безсмертя, натомість чи не є це визнанням неспроможності влаштувати своє власне життя? Технології майбутнього, таким чином, виступають проти «живого» існування в сучасному світі. Наприклад, чи не важливіший плач немовляти, ніж холодне мовчання в крипто-камері під подорожі у майбутнє без хвороб, проблем і взагалі – життя, як його уявляють в контексті «генетичної» проблематики.

 

 

Маргарита Сурженко. Квартира київських гріхів. – Брустурів: Дискурсус, 2017

18742079_1197893136989508_1857494704_n

 

У новому романі молодої луганської авторки, що нині мешкає в Києві, маємо наповнення класичного сюжету суто «українським» крамом з гріховної колекції сьогодення. Герой цієї фантастичної історії потрапляє в квартиру на Саксаганського до семи гріхинь, прекрасних містичних панянок, які знайомлять його з рідним київським середовищем, от лишень з іншого, «гріховного» боку. « Наша робота – каже одна з них, – змушувати вас проходити випробування, падати дуже низько, робити дурниці. Але за це ми даємо вам справжню насолоду». Отже, Лінь, Лють, Жадоба, Ревність, Насолода, Хтивість і Ненаситність розкривають столичному молодику-ріелтеру очі на його рідне місто. Здається, ніхто не може протистояти спокусі, навіть він сам, що цілі дні проживає під наглядом усіх сімох власниць квартири і заодно цілого мегаполіса. Прикладом доброї роботи усіх гріхинь слугують кількість дорогих авто на вулицях (Жадоба), скажені розпродажі в крамницях (Заздрість), аварії та вбивства (Лють), розбиті серця і поруйновані шлюби (Хтивість, Ревність, Насолода). Утім, авторка роману – не голлівудський продюсер, який якщо залишає надію, то виключно на продовження притчового сюжету, у неї, як загалом у житті, існує панацея. Варто якомусь із героїв «лише згадати, що його дії і рішення спровоковані гріхом, він відразу ж знаходить у собі силу бути людиною».

 

 

Кэти Хан. Задержи звезды. – Х.: Клуб Семейного Досуга, 2017

18741858_1197893140322841_125665869_n

 

Ідеальний світ збудовано в цьому романі на руїнах колишньої цивілізації, але колишні – а насправді споконвічні – проблеми у ньому розв’язуються на нових рівнях, з новим градусом пристрасті та амплітудою «космічних» стосунків. І знову чоловіки рятують жінок, бо І від самого початку – це ті самі випробування, що й завжди в історії кохання, от лишень проходити їх доводиться у відкритому міжгалактичному просторі, віддаляючись від корабля і наближаючись до смерті. «- Ты всегда меня спасал, Макс, – говорит Кэрис. Настоящий рыцарь на белом коне. – Сумрачные звезды окружают их, пока они падают, словно марионетки, подвешенные за нити пространства. – Но это гораздо серьезнее моей жареной картошки. – По крайней мере, ты немного успокоилась, – отвечает он, – и расходуешь воздух разумнее. – Хорошо, – произносит она, – можешь прекратить опекать меня. Я вернулась. Я тут. Я дышу. – Она смотрит в темноту по сторонам, затем снова на голубой индикатор подачи воздуха: восемьдесят восемь минут. – Что, черт возьми, мы собираемся делать? – Не волнуйся, – говорит Макс. – У меня есть план». І будьте певні, що цей план у головного героя зазвичай спрацює. Додамо лише, що цей дебютний роман молодої англійської письменниці – найгучніший дебют на Франкфуртському ярмарку –  одразу після виходу заплановано до перекладу 20 мовами.

 

 

Андрій Кокотюха. Коханка з площі Ринок. – Х.: Фоліо, 2017

18763193_1197893146989507_1381269495_n

 

Період, описаний у цьому ретро-детективі, насправді мало вивчений в українській історії. Що вже казати про його «наповнення» життєвим матеріалом, яке вдалося авторові роману на славу. Дев’ять місяців окупації Львова російськими військами, яка сталася одразу після початку Першої світової війни у 1914 році, заповнені в автора карколомними пригодами його улюбленого героя, адвоката Клима Кошового. Цього разу, кинутий до в’язниці за доносом і обвинувачений у зраді, він чекає на вирок, який у ті часи був суворим. Адже наш герой мав славу палкого оратора, не раз стаючи в обороні національних інтересів, а цього разу він захищав на процесі «мазепинця», який в часі заборони всього українського, висловив протест проти назви «малоросійський». Загалом постать адвоката Кошового в романі змушує згадати про видатного харківського правника Миколи Міхновського. Утім, будучи ув’язнений, як свого часу згаданий автор маніфесту «Самостійна Україна», герой роману потрапляє не на румунський фронт, а в пекло не менш карколомних подій, що сталися у Львові. Несподівано вбивають Божену Микульську, коханку офіцера генерального штабу царської армії. Що це було? Здійснення попереджень щодо колабораціонізму, адже їй не раз погрожували, засуджуючи зв’язки з російськими офіцерами? Розслідувати справу, а точніше, зам’яти її, як небажану і повну делікатних деталей, призначають колишнього в’язня. Якому, додамо, доводиться, борючись з окупантами, відстоювати сумнівну честь відомої львів’янки.

 

Ігор Бондар-Терещенко

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *