Злочин і карма: 5 кращих детективів 2016 року

Активну роботу думки в читача ніхто не відміняв, і книжки цього огляду якраз допомагають нам якщо не розкрити класичний злочин, то хоча б з приємністю поспостерігати, як це роблять герої нового часу.

Слід визнати, що суто «детективного» жанру минулого року було не дуже багато, і це вже, мабуть, така «українська» карма: аналітика у нас завжди поєднується з більш «моторними» стилями оповіді: бойовиком, трилером, гостросюжетними пригодами.

Маріо Варгас Льйоса. Хто вбив Паломіно Молеро?

 Детективна повість 79-річного живого класика латиноамериканської літератури назвою відсилає до знаменитого містичного серіалу Девіда Лінча. Дізнатися, хто ж усе-таки вбив Лору Палмер, було значно важче, ніж зрозуміти, хто вбивця в історії Льйоси. Тим паче, що дія повісті охоплює лише дев’ятнадцять днів, короткий проміжок часу від скоєння злочину до його розкриття. А водночас – кримінальний сюжет, напружена атмосфера, в якій, одначе, не бракує гумору і ліричних моментів, але згадана напруга не спадає аж до фіналу. Події, описані автором, свого часу справді трапилися в перуанському селі. Не обійшлося і без політичного підтексту, яким пояснюється жорстоке убивство. Ким був замучений герой, розп’ятий незнайомцями, – патріотом, співаком чи героєм-коханцем, – про це точно знають тільки військові, які служать на американській базі неподалік.

15871071_1063408623771294_1019544881_n

Маргарита Хемлін. Дізнавач

 Написала цей роман українка з Чернігова, будучи в статусі зірки нової московської журналістики 1990-х і знаковим персонажем з легендарної шпальти мистецтв в газеті «Сегодня». І свій роман вона так само компонує, немов захопливу історію епохи. І насамперед як гостросюжетне кіно. Що, додамо, притаманно її постмодерністському поколінню, в якому, наприклад, герой роману ще однієї зірки того часу, В’ячеслава Куріцина заробляє на життя тим, що «танцює кіно». За часів, описаних у «Дізнавачі» Хемлін кіно зазвичай було героїчне. «Чапаєв», «Олександр Невський»… А сама вона, до речі, працювала ще й на телебаченні. Можливо, саме тому її роман це детектив, бойовик, загалом жанрово-містична картина сірої радянської дійсності післявоєнного зразка. Вбито жінку, розслідує т.зв. дізнавач, розкриваючи злочин, до якого причетний… хто саме, дізнаємося лише наприкінці, але кінець буде страшний, як було сказано. Таким чином, у своєму творі історично правдивому і по-авторському суб’єктивному Хемлін одночасно (і дуже вдало) сполучує стилістику сучасного кінематографу в дусі фільму «Видок» з Жераром Депардьє і серіалу «Ліквідація» з Володимиром Машковим та історично-містечкову модальність одеської прози в стилі Ісака Бабеля.

15870468_1062916750487148_534414086_n

Андрій Курков. Садівник з Очакова

Фотограф, в якого проявляє плівку герой цього роману, погулявши у паралельній реальності 1950-х років, недаремно дивується достовірності зйомки. Те саме можна закинути самому авторові «Садівника з Очакова», якому добре вдалося відтворити атмосферу хрущовських часів у приморському містечку. Розмови на базарі, міщанський побут, їжа-питво, навіть тодішня мода – усе це подано з ненав’язливою документальністю, хоча місцева натура не дуже сприяє портретному розмаїттю. «Ігорю раптом здалося, що ці двоє пасажирів – брати, так вони були схожі своєю непримітністю, відсутністю виразних рис у обличчях, – дивується герой роману. – Обидва з вусами, мають очі, вуха, ніс і рот. І все! І кожна деталь обличчя позбавлена чогось особливого, ніби їх спеціально прооперували, прибравши все, на чому можна зупинити погляд. А може, це результат хронічних відряджень з короткими п’яними снами?» Загалом цей детектив – саме те, на чому можна зупинити погляд у крамниці, тим паче що сюжет у ньому не надто складний. Щовечора, вдягнувши міліцейську форму старого зразка і перенісшись у 1957 рік, скромний хлопчина з Ірпеня перетворюється на грізного правоохоронця, крутить любовні романи, викриває тамтешніх злодюг, ба навіть лікує свою коханку, проносячи для неї «контрабандою» з нашого сьогодення дефіцитні ліки.

15909454_1062916950487128_1081110345_n

Володимир Лис. Камінь посеред саду

…Пам’ять про старі добрі часи мучить автора, не відпускає. Це коли герой роману просиджує штани в конструкторському бюро, а виходить з того якщо не кіно «Польоти уві сні та наяву», то затишні слідства-які-провадять-знавці – це вже точно. Принаймні книжка Лиса цілком заслужено названа психологічним детективом, як, власне, більшість його творінь, для чого навіть на «гарячий камінь», як в однойменному Аркадії Гайдарі, сідати не треба, щоб загадати йому побільше успіху в читачів. Тим не менш, про сюжетну бруківку таки варто згадати. «- Як він загинув? – спитав Верещук. Прокурор не знав. Порадив зателефонувати у райвідділ міліції, що Верещук і зробив. – Дільничний каже, що того чоловіка знайшли в саду придушеним каменем, – сказав йому оперативник, який теж мав їхати у Ясенівку. – Каменем? – здивувався Верещук. – Яким каменем? – Не знаю, – відповів оперативник з райвідділу. – Каже: в саду там лежав якийсь камінь – і ним начебто прибили того чоловіка». Камінь в саду бажань наших про те, аби побільше таких психологічних детективів, все-таки лежав.

15735467-cover

Макс Кідрук. Бот. Ґуаякільський парадокс

Одразу нагадаємо, що це продовження першого українського технотрилера, в якому хлопчики-боти з кривавими очима з чилійської пустелі у наше сьогодення через косяки київського програміста Тимура набігли. На початку нового тому «електронних» пригод цей самий колишній кращий програміст компанії «TTP», за традицією, відходить від справ, усамітнюється, ховається, прагне забути, як Шварценегер у «Командо», своє минуле. Чи вже не ховається, працюючи собі в Українському гідрометеорологічному центрі, але це, знов-таки, не головне. Важливіше, що спочатку довго милуємося риболовлею у Карибському, здається, морі та життям-буттям тамтешніх селян. Уявляєте, Хемінгуея вже давно немає, а в «Ґуаякільському парадоксі»  досі ловлять марлінів, та й пишуть не набагато гірше, хоч, повторюємо, «це трапилося десь між 1992-м, бо «Metallica» вже випустила «Чорний альбом», і 1995-м, бо війна Альто-Сенепа ще не почалася». Коротше, якщо треба вам такого детективу підвечір, то далі до справи підключаться не лише риби з рибалками, але й дружини рибалок, робітники порту і навіть один начальник відділу кредитування ґуаякільського відділення «Citibank Ecuador», які почнуть масово гинути. А далі вже читайте і розв’язуйте злочин самі, бо там справді цікаво.

15870795_1062917160487107_580574759_n

Автор: Ігор Бондар-Терещенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *