Зоряні війни, секс і море – 5 книг літнього чтива

У всіх книжках цього огляду відбуваються, звичайно, веселі, дивовижні та мелодраматичні події, але об’єднує їх насправді дещо інше.

Навіть у світі майбутнього, паралельному вимірі чи на одеському пляжі герої цих книжок завжди готові подарувати нам приємний час захоплюючого читання.

 

Олесь Ульяненко. Перли і свині. – Х.: Фоліо, 2018

Свою книжку автор, якого за життя цькувала церква і комісія з моралі, визначав, як роман-комікс. За динамічним сюжетом, карколомними пригодами, а головне – реаліями, в яких відбувається дійство – Україна майбутнього після ядерної війни – роман, написаний у 2009 році, цілком можна назвати першим українським кібер-панком. В українській столиці, яка поринула в епоху динозаврів, біснується проповідник-шахрай Абрахам Лі на пару з головним героєм, які влаштовують у далекому майбутньому справжню революцію. «Динозаври по груди ходили в крові, наче у червоній річці. Ворогові не давали передихнути ані на хвилину. Динозаври з фанатизмом йшли на смерть аби дістати жерця і чорного, щоб у них було багато хрум-хруму. Вал накочував за валом. Гухкали з піраміди гармати, і снаряди лягали рівно, але майже усі не в ціль. Стрілки вони були нікудишні. Абрахам Лі явно програвав у людях, але не в позиції. Але він знав, що надовго цього не стане, і подумував, як викрутитися з цієї ситуації».

 

Виктор Хорунжий. Звездные ангелы. Новый мир. – К.: Саммит-книга, 2018

Пригоди, які випали на долю двох героїнь цього роману – дівчат-студенток з тихого містечка – насправді були передбачені стародавньою Книгою. Саме вона кинула їх з рідної оселі, де сестри мешкали з батьком, у вир подій в паралельній реальності. Виявляється, існують двері – своєрідний портал в зоряному часі – куди можна потрапити, наче Аліса у Задзеркалля, і всі давні пророцтва почнуть збуватися. Буденне життя обернеться героїчними діяннями, розкриються давні таємниці, героїні дізнаються про свої приховані можливості, а також справжнє призначення. Але чи зможуть вони здійснити все, що їм судилося? І як бути з колишнім життям, де вони ще не билися з чудовиськами, не зустрічали вірних друзів і взагалі не чіпали таємничих книжок?.. «Знаешь, я думаю, Книга, найденная нами в библиотеке, не просто история Древнего Египта, – констатує одна з героїнь. – Это… дверь, через которую мы вошли и перенеслись сюда. Может, это машина времени и мы попали в будущее… На ней такой же символ, как и на каменной поверхности. Значит, она – это вход в портал, а камень – выход. Вероятно, они действуют двусторонне… Тогда Книгу надо беречь как зеницу ока: она – наш единственный шанс попасть домой. Хотя, возможно, это был билет в один конец…»

 

Марина Гримич. Ажнабія на червоній машині. – К.: Нора-друк, 2018

«Дорогий Ліване, – пише на початку цього екзотичного роману його авторка, – дякую, що ти навчив мене кільком важливим речам: зберігати спокій та усміх при будь-якій несподіванці (і тоді вона розв’язується сама собою), вмінню жити в ситуації in between (антропологи таке називають щоденною дипломатією), а також розумінню того, що без деяких речей, які ми вважаємо обов’язковими». Насправді спокій у цій дорожній історії зберігати важко, оскільки подія, яка їй передувала, тримає в напрузі її учасників. Річ у тому, що мова наразі про специфіку міжетнічних шлюбів на Близькому Сході, а також про деякі секрети міжконфесійного та міжкультурного порозуміння в цьому регіоні. За сюжетом, дві українки (яких, як і всіх «чужинців» тут називають «ажнабіями»), заміжні, відповідно, за сунітом та шиїтом, і одна з них береться допомогти чоловікові подруги порозумітися з його дружиною. Утім, та раптово зникає, і шукати її вирушає вірна подруга-українка з обома чоловіками, до яких долучається екзотичний попутник, що нагадує оповідача з «Тисячі та однієї ночі». Всі разом вони мандрують червоним авто крізь увесь Ліван, і подорож ця так само захоплива, як і повчальна – наче сюжет зі східної казки. «Цю казку Вірунчик розповідає на ніч дітям. Так само, як і інші Шехерезадині казки. А що? – А те, що Вірунчик – це Зумурруд! – В якому сенсі? – не зрозумів Жаввад. – Так називається її сторінка, тобто обліковий запис на фейсбуці. – Тобто… що? – замислився Жаввад. – В неї є сторінка з аватаркою «Зумурруд»? Значить… – Значить, вона якимось чином себе з нею асоціює… – пояснила Павлина».

 

Георгий Голубенко. Одесский Декамерон. – Х.: Фоліо, 2018

Автор цієї книжки недаремно зауважує, що у випадку з його рідним містом, про чиїх героїв він пише, дороговкази непотрібні. Читач, прибувши до Одеси, може йти на всі чотири сторони, і буде йому щастя – зустрічі зі столицею гумору, її дотепними жителями, кумедними ситуаціями. Саме цим наповнений «Одеський Декамерон» – справжня скарбниця одеських жартів, життєвої мудрості, побутових замальовок, в якій чимало оповідань, незавершений роман, а також відгуки друзів про автора, який не дожив до виходу книжки. На численних фото – їх веселі зустрічі, серед учасників – легендарні імена: Михайло Жванецький, Семен Альтов, Валерій Хаїт, Олег Филимонов. І все в книжці обертається довкола рідного міста автора. «Одесса – город рыжий, – наполягає він. Построенный из рыжего камня, купающийся в ослепительно-рыжем солнце, он рыжий еще и потому, что вот уже более двухсот лет блестяще исполняет, как говорится, на мировой арене роль рыжего клоуна, постоянно развлекающего всех, кто приезжает сюда, своими смешными, а иногда чуть печальными шутками».

 

Даґ Ейстейн Ендшьо. Секс та релігія. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2017

У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника чимало відомостей не лише про «еротичність» сучасної культури стосунків, але й величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Зокрема розглядається проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо. Загалом це захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, з яких стає видно, що від давніх часів основний релігійний акцент робиться на чоловіків, і сексуальність жінки визначається з огляду на її стосунки з ними. Тоді як чоловіки зазвичай можуть мати декількох жінок, як у шлюбі, так і поза ним, натомість головним релігійним правилом щодо жінок є те, що жінка сексуально обмежена тільки одним чоловіком, не завжди на все життя, але, звичайно, не більше одного за раз. Тож не дивно, що релігійні заборони, які регулюють поведінку гетеросексуальних жінок, сьогодні обговорюються рідше, ніж заборона гомосексуальності, хоча мають значно довшу історію.

Ігор Бондар-Терещенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *