Де і як народжується бринза (відео)

У відео показали, як готується бринза.

Завдяки географічному розташуванню, унікальній природі й самобутній гуцульській культурі Закарпаття відоме як один з популярних туристично-рекреаційних центрів України.


У травні ватаги піднялися з худобою високо в гори. На полонинах вони доглядали овець та кіз, доїли молоко та виробляли з нього будз –  овечий сир, з якого роблять бринзу. У вересні вівчарі повертаються додому.

З появою весняної трави на полонинах, проходять урочисті проводи чабанів на полонини з народними гуляннями, танцями та співами, язичницьким багаттям для відгону злих духів. Секрети стародавньої професії вівчаря передаються з покоління в покоління, а сам процес випасу худоби має свої специфічні закони, які межують з магічними забобонами. На високогірних долинах літо досить суворе, тому хатина і нічний багаття є надійними супутниками вівчарів. Як і трембіта, звуки якої повідомляють про місце знаходження ватаги з вівцями, бо відстань деяких долин може досягати 50 кілометрів. Основна робота чабанів полягає в догляді за худобою, щоденному триразовому доїнні овець і виготовленні різних видів овечого сиру. Так, саме в горах, в руках умілих вівчарів і відбувається народження легендарної гуцульської бринзи.

бринза

Сир з овечого молока горяни вважають національною стравою. Будз, бринза та вурда – головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, структурою і технологією приготування. Спочатку молоко заквашують клягом – спеціальним ферментом, який виробляють зі шлунку теляти. Коли у чані з’являються згустки сиру, їх зліплюють докупи руками, проціджують масу через марлю. Головки сиру вагою 10-15 кілограмів підвішують на сонці. Так народжується бринза – поживна і лікувальна. За сезон від однієї дійної вівці можна отримати 15-20 кілограмів сиру. З часом овеча бринза набуває пікантної гірчинки і за смаком може посперечатися навіть із відомими французькими й голландськими сирами.

Отриманий “напівфабрикат” бринзи – будз – вже готовий до вживання. Копчений будз має щільну, коричневу скоринку і зберігається в землянках під мішковиною.

Процес приготування бринзи триває – будз витримують певний час у теплому місці, надалі солять, перетирають руками, переводять в дерев’яні бербениці і витримують під гнітом близько місяця. Готова бринза може зберігатися до двох років. Цей надзвичайно популярний в горах продукт додають до безлічі традиційних, гуцульських страв – банушу, кулеші, вареників, книшів. Бринзу можна їсти з грибами і шкварками, з картоплею і кислим молоком – споживання смачного, дієтичного продукту не має обмежень.

Вурда – ще один різновид овечого сиру, який відрізняється м’якою консистенцією і ніжним смаком. Виготовляється вурда з сироватки, яка залишається після приготування бринзи, з додаванням свіжого овечого молока методом нагріву, при якому утворюється сирний згусток. Для соковитості вурди сироватка не віджимають повністю. Вурду можна споживати як самостійно, так і додавати в різні страви і випічку. Аналогом вурди в Європі є сир рік Отта або Брюель.

До речі, в бібліотеці Нью-йорка знайшли зображення жителів Карпат 1920-х років. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.