“Треба справді буйно мріяти”: правила життя Богдана Гаврилишина

Один з найвідоміших українців Богдан Гаврилишин був не лише видатним економістом та громадським діячем, але й активним членом «Пласту».

Свою велику економічну кар’єру він починав як звичайний лісоруб у Канаді. Його знали як великого мрійника, оптиміста та справжнього друга молоді.

Богдан Гаврилишин помер 24 жовтня у віці 90 років. Свій ювілей меценат відзначив тільки 19 жовтня.

Гаврилишин народився 1926 року у с. Коропець Тернопільської області. Отримав диплом магістра за спеціальністю Інженер-механік в Університеті Торонто, MBA в МІМ-Женева, доктора економіки та суспільних наук у Женевському Університеті.

Упродовж 18 років очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві. Член Римського клубу, член Світової академії мистецтва та науки, член Міжнародної академії менеджменту, почесний доктор у 7 університетах Канади та України, консультант держав та міжнародних компаній, модератор і голова численних міжнародних наукових конференцій та семінарів у 89 країнах світу.

Гаврилишин Створив Міжнародний центр перспективних досліджень, Міжнародний інститут менеджменту в Індії, після – в Україні. Став співзасновником Європейського форуму з менеджменту у Давосі (тепер Світовий економічний форум). Був консультантом компаній “General Electric”, “IBM”, “Unilever”, “Phillips”, радником кількох країн.

ZAXID.NET згадує найкращі цитати цього видатного українця з його інтерв’ю різних років.

* * *

«Мистецтво життя – це здатність суміщати те, що ми хочемо, з тим, що можемо, раціональне й емоційне в нас, особисті досягнення і вплив на життя людей поряд з нами».

«Я всім це повторюю: починайте з великих мрій! Думайте не тільки про те, які наступні капці купити! Вірте у свої сили – вирішите щось зробити, то навчитеся і зробите. Але найперше – мрія!»

«Все, що я зробив у житті, я починав із мрії. Я переконаний: надзвичайне — можливе, якщо ви лише відчуєте цей стан».

«Якщо б я не став пластуном, моє життя було б зовсім інакше, я був би зовсім іншою людиною. Це закріпило мою ідентичність».

 

«Ми [українці] могли би багато чого зробити для світу, бо він загалом хворий. Недуга — це коли людина не має жодної духовної цінності. Збереглися тільки матеріальні. А ми не такі».

«Україна має фантастичний потенціал. І мова не тільки про природні ресурси, а й про людей. Але її треба не просто трансформувати, а тотально поміняти все, що маємо».

«Ми вже перетворилися з плюроетнічного народу на плюроетнічну патріотичну українську націю. Це вже дуже добрий результат».

«Віддавати щось – більше задоволення, аніж отримувати самому».

«Зараз у світі склалася така ситуація, що всі дедалі менше виграють, а більше програють. Тому нам потрібно переходити на нову парадигму – де б всі щось вигравали. Для тої парадигми потрібні два елементи: універсальна декларація обов’язків і перехід на співпрацю».

«Людині доконче потрібно мати дві точки зору, так само потрібно мати дві вищі освіти – це запорука її мудрості».

«Слухати – важливіше, ніж говорити».

«Надзвичайно важливо бачити добро в людях. Всі ми розуміємо, що в кожній людині є як добрі риси, так і злі. Важливо бачити перше».

«Знаєте, я старий чоловік, перехворів усіма хворобами, переніс з десяток операцій… І це спілкування з такими натхненними молодими українцями дає мені можливість мріяти і жити в майбутньому. Я живу в майбутньому. Я щаслива людина».

«Я думаю, що щастя можна викликати, що його можна спровокувати. Усе просто — для цього треба справді буйно мріяти».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *